Археологи, ймовірно, нарешті знайшли печеру Самотньої Жінки з острова Святого Ніколаса, яка, як Робінзон Крузо, жила наодинці на крихітному незаселеному острові недалеко від Каліфорнії 18 років. Саме вона стала прототипом героїні відомої дитячої книги “Острів блакитних дельфінів” Скота О’Делла.
“Печера була повністю прихована під шаром піску в декілька метрів. Вона досить велика і була б зручним житлом, особливо добре в ній можна було б сховатися від непогідної погоди”, – розповів археолог Стівен Шварц (Steven Schwartz).
Одна з найвідоміших осіб, пов’язаних з островами Чаннел, Самотня Жінка Юана Марія, належала до племені корінних американців Ніколено, що проживало на видаленому руйнованому вітрами острові Сан Ніколас, недалеко від узбережжя південної Каліфорнії. Плем’я було майже повністю знищене в 1814 році мисливцями на морських видр з Аляски. До 1935 року на острові залишилося менше 10 представників племені Николено. У той час Місія Санта-Барбари організувала рятувальну операцію і перевезла жителів острова на велику землю. Усіх, окрім Самотньої Жінки.
Життя Самотньої Жінки
Найвірогіднішим поясненням того, що Юана Марія була залишена наодинці, можна назвати те, що через шторм команда моряків запанікувала, швидко спорядила рятувальну шхуну під назвою Peor es Nada (“Краще, ніж нічого”) і направила її до берегів континенту, не особливо порахувавши кількість врятованих.
Жінка залишалася на острові до тих пір, поки рибалки і мисливці на видр не виявили її в 1853 році, узявши з собою в Санта-Барбару. “Вона була знайдена в загородженому кущами укритті на західному березі острова, але усе ці 18 років ізоляції, швидше за все, жила в печері”, – розповів Шварц, який вивчає острів вже більше 20 років. Оскільки на крихітному острові, де сьогодні розташовується військово-морська база, більше немає іншої такої придатної для життя печери, археологи зробили висновок, що це та сама печера, яка пізніше була зруйнована і засипана піском.
Пошуки Самотньої Жінки
Не так давно пошуки набули новий поворот, коли Шварцу вдалося отримати унікальний документ: урядову карту-план острова 1879 року, на якій була відмічена “Індіанська печера” на південному заході острова. Попередні розкопки показали, що печера має не менше 23 метрів в довжину і близько 3 метрів у висоту. Згідно з Шварцем, радар, проникаючий під землю, може показати шар артефактів часів Самотньої Жінки, а може бути покаже навіть відмітки, які вона залишала на стінах.
Інші свідчення присутності людини, що бореться за виживання, з’явилися 2 року назад, коли дослідники виявили на північному узбережжя острова 2 коробки з червоного дерева. У них лежали близько 200 предметів, включаючи раковини, знаряддя праці з кісток, риболовецький багор, гачки для лову риби і навіть курильну трубку.
Учені точно не можуть сказати, кому належали ці речі, проте цілком імовірно, що ними користувалася Самотня Жінка, вважають археологи. Хоча вона ухитрилася вижити на незаселеному острові протягом 18 років, потрапивши в “цивілізацію” дуже швидко пішла з життя імовірно у віці 50 років.
Вона померла від дизентерії всього через 7 тижнів після приїзду в Санта-Барбару, вона не могла спілкуватися з іншими людьми, але була зачарована новим світом, в який потрапила. Пристрасть до таких продуктів харчування, як молочна кукурудза, овочі і свіжі фрукти, ймовірно, стало причиною того, що вона швидко підхопила заразу. На смертному одрі вона прийняла християнську віру і отримала ім’я Юана Марія.
Усі її особисті речі, включаючи знаряддя праці з кісток, які були привезені з острова Сан-Ніколас, стали частиною колекції Каліфорнійської Академії Наук, але були знищені в результаті землетрусу і пожежі в Сан-Франциско в 1906 році.
news.discovery.com
